Ковыряния в израненном сердце приносят почти невыносимую боль. Но разве не Ты сказал: «Вникай в себя и в учение»? А это значит - сравнивай себя, свои поступки, свои чувства, с тем, что написано. Но когда начинаешь сравнивать, боль неизмеримо усиливается. В Твоем Свете видны все изъяны, все пятна, и как тут не возненавидеть свою собственную душу, особенно когда чувствуешь Твои нежные прикосновения, когда понимаешь как сильна Твоя любовь. О, нет! не ласкай так нежно, не люби так преданно! Ах, что я говорю? Я не смогу жить без Твоей любви, я не смогу дышать, если не стану пить от Твоего Духа. Ты нужен мне как хлеб. Я умираю от голода, если не ощущаю Твоего присутствия, я погибаю от жажды, если не пью Твое вино.
Почему Ты позволяешь кровоточить моему сердцу? Зачем Ты причиняешь мне страдания Своей возвышенной любовью? И почему так сладко от этой боли? В ней жажда достичь совершенства и невозможнось достичь, в ней тоска по кристальной чистоте и отвратительная обнаженность вселенской грязи, в ней исцеление и врачевание последствий греха.
Ты просишь меня потерпеть. Хорошо, Господь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
