Может, это письмо от тебя?
Разделяют нас суша и воды.
Сквозь пространство ненастной погоды
Жду ответа: быть может, любя,
Как сестру, ты меня всё же помнишь?
Ну а писем я не получала,
Может, не оттого, что я стала
Той, кого ты знать больше не хочешь?
Заказное письмо, от кого ты?
Извещенье. Написано: "лично".
Да, я знаю, и знаю отлично –
Разделяют нас суша и воды,
Твоя занятость, много другого.
Подают мне конверт, вижу слово…
Сразу все понимаю, скорбя:
Нет, письмо пришло не от тебя.
(конец осени 2003 г.)
Комментарий автора: Письмо, о котором идет речь, - это письмо, которое, как я надеялась, пришло от М.Ю. (см. предыдущее стихотворение). У М.Ю. был мой почтовый адрес. Однако оказалось, что это просто письмо из одной государственой организации (по поводу пенсионных отчислений)...
Прочитано 12224 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
